Проктологія

Кишківник, без допомоги людини (щоденної активності), починає повільніше працювати: він не встигає за травленням та виведенням непотрібних, шкідливих залишків їжі, що викликає низку серйозних захворювань.

1. СПК.

Синдром подразненого кишечника широко відомий як кишковий невроз. Це «функціональне» захворювання, тому що воно пов’язане з роботою кишечника, а не з аномальною структурою чи хімічними реакціями в ньому. Розлади так званої перистальтики кишечника – це розлади несвідомого нервового гормонального процесу поперемінного скорочення та розслаблення м’язів кишечника. Завдяки їм харчовий вміст переміщується у задній прохід. Розлад перистальтики може бути швидшим (ефект: діарея) та повільнішим (ефект: запор). При цьому захворюванні травний тракт більш чутливий, особливо до механічних подразників. Захворювання посилюються у стресових, тривожних та депресивних ситуаціях. Кишковий невроз також є частим наслідком так званого харчового отруєння. Захворювання вражає жінок вдвічі частіше, і хоча воно неприємне і до кінця невиліковне, не викликає серйозних ускладнень, не призводить до виснаження та не потребує хірургічного лікування, а потребує відповідної дієти, ліків та психотерапії, яку назначає лікар на прийомі.

2. Геморой.

Геморой – це клубок кровоносних судин у верхній частині ануса. Разом із сфінктерами (зовнішніми та внутрішніми круговими м’язами) вони забезпечують герметичність анусу у будь-якій ситуації, за винятком дефекації. Механізм простий. Коли сфінктери стискуються, гемороїдальні вузли набухають від крові, утворюючи «захисне кільце». Коли сфінктер розслабляється, кров із гемороїдальних вузлів стікає і дозволяє випорожнюватись. Гемороїдальна хвороба викликається запаленням гемороїдальних вузлів. Судини надмірно наповнюються кров’ю та не спорожняються повністю при дефекації. В результаті вони подразнюються та втрачають свою еластичність. Захворювання починається непомітно з невеликої кровотечі і внутрішнього геморою, а закінчується зовнішнім гемороєм – слабшають сфінктери, гемороїдальні вузли пошкоджуються, перетворюючись на випадаючі «шишки». Перший етап лікування складається зі зняття болю та дискомфорту за допомогою ліків (протизапальних, іноді антибіотиків) у вигляді мазей, кремів, супозиторіїв, а також дієтичних та підтримуючих процедур – теплих ванн, парових ванн з відварами трав, пакетів з льодом. Геморой на пізніх стадіях лікують хірургічним шляхом, наприклад, надяганням гумок, ін’єкціями і навіть вирізанням.

3. Колоректальний рак.

Колоректальний рак прямої кишки є результатом неконтрольованого зростання клітин у товстій кишці в одній її частині – сліпій кишці, висхідній, поперечній, дочірній або прямій. Існує безліч видів раку прямої кишки, їх симптоми та лікування можуть значно відрізнятися, але переважна більшість з них так звані аденокарциноми. Вони частіше зустрічаються у чоловіків віком понад 40 років, а в деяких країнах вони є другою за частотою причиною смерті від раку. Основним методом лікування раку прямої кишки є хірургічне втручання. Воно може полягати у видаленні самої пухлини або пухлини з фрагментом кишечника, а в крайніх випадках – у видаленні більшої частини кишечника з анусом і створенні стоми, тобто фекальної фістули, або навіть у видаленні деяких або всіх частин органу, в які проникає пухлина. Лікування до і після операції включає хіміотерапію, променеву терапію, так звану молекулярно-таргетну терапію, тобто препарати, які можуть «розпізнавати» хворі клітини і знищувати їх, не пошкоджуючи здорові.

4. Хвороба Крона та виразковий коліт.

Хвороба Крона та виразковий коліт, ожиріння та куріння сигарет сприяє найбільшому ризику розвитку колоректального раку. Ці новоутворення часто є результатом мутацій певних генів, тому людям, які мають сім’ї із цим захворюванням, слід приділяти особливу увагу профілактичним оглядам. Хвороба так званого сімейного походження (генетична) становить від 15 до 30 відсотків усіх випадків захворювань.